Історія вовняної фабрики Lane Borgosesia пов'язана з ім'ям сім'ї Antongini. Carlo Antongini (1797-1886) залишив Мілан і оселився в Ароні, яка на той час межувала з Сардинією. З'єднавшись зі своїм братом Alessandro, Carlo Antongini залишив Арону і знайшов притулок у Швейцарії. За порадою Кастеллані, торговця сіллю з Вальсезії зі складом в Ароні, Карло назавжди переїхав до Боргосезії. 1848 був роком, коли були втілені перші плани зі створення прядильної фабрики англійського типу за прикладом братів Прейсселів, з якими Antongini познайомився в Лінаті. Район Вальсезії виявився особливо придатним, тому що він був розташований на шляху отар овець, що мігрують в район Б'єлла, і фактично знаходився в Боргосезії, біля річки Сезія, де відбувалася періодична стрижка овець і прання вовни. 30 січня 1850 братами Антонджіні: Томазо, Карло, Гаетано, Чезаре і Алессандро з їхнім партнером з Мілана Зуккетті була створена компанія F.lli Antongini & Comp. Бізнес фірми на той час був таким самим, як і сьогодні у компанії Zegna Baruffa Lane Borgosesia S.p.A. - «камвольно-прядильна фабрика». З векселем на суму 510 000 фунтів стерлінгів та ризиком для капіталу компанії брати Antongini взяли участь в унікальній події, що увійшла в історію патріотичної Італії. Вексель служив гарантією компанії Рубаттіно з Генуї використання двох кораблів («П'ємонт» і «Ломбардо») для експедиції Джузеппе Гарібальді, відомої як “Експедиція тисячі”. Наприкінці 1864 року компанія Antongini була розпущена, а 1 січня 1865 року було засновано компанію Antongini & Sciomachen. Це було недовге партнерство, тому що Sciomachen продав свої акції у 1874 році. Нова компанія взяла участь у Всесвітній виставці в Парижі із пряжею для ручного в'язання та вишивання, завоювавши срібну медаль. Фабрика в Аранці була затоплена річкою Сесія з 1 по 3 жовтня, що серйозно загрожувало робітникам та пошкодило обладнання. Тому було ухвалено рішення перенести завод у безпечніший район, відомий як «Чорки» у Боргосезії, на лівому березі річки Сесія. Пізніше Antongini придбав млин у Понте-Аньона «Муліно Кастелані» з відповідним водопостачанням, яке було необхідне для вироблення електроенергії для роботи обладнання на новому заводі. Завод був відкритий у 1870 році, і тоді ж була куплена ділянка заводу Аранко, яка до того часу була орендована у Джованні Аймоне.
1 березня в офісі Banco di Torino було засновано компанію Società Anonima Manifattura Lane Borgosesia. Перетворення компанії з сімейного бізнесу на корпоративне підприємство відбулося з двох причин: необхідно було залучити додатковий капітал для завершення будівництва нового заводу та підвищити продуктивність компанії. Головний офіс був переведений до Туріну в «Banca della Piccola Industria e del Commercio», який був у свою чергу акціонером компанії. У ті роки на старому заводі було 2300 прядильних верстатів. Було замовлено ще 2000, і планувалося закупити ще 2700, щоб загалом досягти кількості 7000 агрегатів.
З моменту створення нової корпорації розвиток фабрики і всього містечка йшов активними темпами. Основним джерелом енергії була енергія води, як механічна, так і гідроелектрична енергія для машин та освітлення. Усередині заводу були встановлені потужні котли, що частково працювали на вугіллі та мазуті, здатні створювати пару, необхідну для фарбування пряжі.
Вплив компанії на суспільне життя Боргосезії став значним. Вже в 1874 році для робітників були збудовані житлові будинки та особняки (понад 1000 кімнат). У цей період було засновано музичний колектив, що складається із 50 осіб. Через кілька років була побудована пожежна станція, передана на баланс міста. Цього ж року вовняна фабрика була обладнана медичним центром з рентгенівським апаратом, що надавав безкоштовну медичну допомогу. Було засновано пенсійний фонд, побудовано спортивний майданчик, бібліотеку, побудовано пансіон місткістю 400 ліжок Istituto Convitto для розміщення робітниць, які приїхали з віддалених районів. Ним керували сестри монастиря Марії Аусиліатріче, на його території була навіть церква та невеликий театр. Між 1909 і 1927 роками було відкрито ще два напівпансіони, кожен з яких міг вмістити 150 і 300 дівчат відповідно. Приміщення, побудовані заводом задля потреб робітників, були дійсно грандіозними. Крім того, що вже згадувалося, слід додати серію з дев'яти промислових споруд, відому як «Північну ділянку». Вони були придбані в 1910 році у Cotonificio Pozzi Novara Valsesia та з'єднані з основним заводом залізницею. Поруч із залізничним вокзалом було створено «Східну ділянку», до складу якої входилло кілька будівель, включаючи професійну школу імені Джузеппе Магні, пізніше перетворену на технікум, що спеціалізується на ткацькій та прядильній майстерності, з наявністю всієї необхідної техніки. Також було засновано дитячий садок на 60 місць.
У той час як у Боргосезії розвиток вовняної промисловості продовжувався повним ходом, у прилеглому районі Б'єлла перші тридцять років 20-го століття характеризувалися безперервним створенням та розвитком нових текстильних підприємств. У цей період пряжа, що експортується, оплачувалася вже не за ціною вовни, а на підставі вкладених в її обробку знань і майстерності. Саме з цієї причини компанія Братів Зенья прагнула покращити технологію виробництва, щоб продавати свою продукцію за вищими цінами. Ось так з'явилася якісна вишукана пряжа усіляких відтінків. Тим часом компанія прийняла ім'я A. Zegna, змінивши його на ім'я двох братів-засновників, і почала виготовляти пряжу для ручного в'язання, створивши спеціальний відділ з використанням запатентованого фабрикою обладнання для виробництва першої гребенной ангори». Під час Другої світової війни, незважаючи на лихоліття, компанія продовжувала активно працювати, зміцнюючи свої позиції на ринку, виробляючи високоякісну продукцію. У післявоєнний період, починаючи з 1950 р., знову спостерігається загальний економічний бум.
У 1963 році Джорджіо та Джуліо Зенья змінили в управлінні свого батька Альбіно та дядька Альфредо, поставивши своєю пріоритетною метою просування високоякісної продукції, розширюючи присутність Zegna Baruffa (нова назва компанії) у світі. Незважаючи на сильну повінь, що обрушилася на долину Строна, компанії Zegna Baruffa все ж таки вдалося розширити виробництво пряжі на фабриці в Валлемоссо і закласти основу для виходу спершу на європейський, а пізніше і на світовий ринок, розширюючи торговельні зв'язки в Італії, Франції, Німеччині, США та Далекому Сході. 1963-1974 роки - важливий період для компанії. Щоб впоратися зі збільшеним обсягом продажів, Zegna Baruffa бере на себе управління промислової частини Manifattura Lane Borgosesia та змінює торгову назву на ZEGNA BARUFFA LANE BORGOSESIA S.p.A. З цього моменту, шляхом глибокої реструктуризації, компанія присвятила себе задоволенню запитів ринку, що постійно розвивається, пожвавлюючи сектор гребінної пряжі, який зіткнувся з конкуренцією з боку кардочесального сектора.
У 1980-х Zegna Baruffa Lane Borgosesia S.p.A. запускає продукт, який стане символом найвищої якості. Називається він Cashwool®, дуже тонка пряжа (19-19,5 мікрон), характеристики якої навіть сьогодні досить унікальні. Це пряжа м'яка, як кашемір, і блискуча, як шовк. У цей період відбувається експансія продукту Zegna Baruffa Lane Borgosesia S.p.A. на ринок Японії. Цей новий ринок став відправною точкою в процесі інтернаціоналізації компанії. У 1990-х роках така стратегія компанії отримала подальший розвиток, ставши лідером у виробництві промислової пряжі для одягу. Відкриваються закордонні офіси у Нью-Йорку, Гонконгу, Токіо та районі Дюссельдорфа у Німеччині.
2000 рік. У липні цього року компанія відзначає 150-річний ювілей і оцінює результати своєї багаторічної праці. Захід у Флоренції, натхненний концепцією Young Spirit, відбувається за участю найважливіших комерційних та дизайнерських представників світу.
2006 рік. Альфредо Ботто Поала та його сестра Елізабетта, які завжди зберігали за собою 46% акцій компанії, за угодою з родиною Зенья Баруффа придбали 42% акцій, що належали Массиміліано та Мілі Зенья, таким чином ставши абсолютними мажоритарними акціонерами. У тому ж році відбулося відкриття нового цеху з фарбування пряжі в Боргосезії, що знаменує новий виток розвитку в галузі інновацій. З метою адаптації та підтримки обраної моделі розвитку компанія вкладає значні кошти в підвищення і без того високих стандартів якості.
2007 рік. Випущено версію Supermelange Cashwool®, продукт з унікальними колірними характеристиками: завдяки інноваційним дослідженням кольору, завдяки постійному змішуванню, він має однорідний зовнішній вигляд і не має смуг.
1 червня 2009 року. У червні 2009 року Zegna Baruffa Lane Borgosesia S.p.A. та Filatura di Chiavazza S.p.A. досягли попередньої угоди, яка призвела до повного злиття двох компаній. Ця операція суттєво посилює виробничу, комерційну та фінансову позицію компанії. У грудні 2009 р. Zegna Baruffa Lane Borgosesia купує Botto Poala S.p.A. Результатом стало народження однієї з найважливіших груп на міжнародній текстильній арені за розміром та широким асортиментом продукції, представленої трьома історичними брендами: Baruffa, Chiavazza та Botto Poala.
2014. Zegna Baruffa Lane Borgosesia спонсорує захід у Женеві «ЛІС ДЛЯ МОДИ - МОДА ДЛЯ ЛІСУ», що просувається Організацією Об'єднаних Націй, ФАО, City dell ‘Arte, для підтримки розвитку моди, як інструменту покращення здоров'я планети. Мета заходу полягала в тому, щоб показати можливість переосмислення діяльності людини в рамках нового глобального відродження в ідеальному балансі з планетою, показуючи, як діяльність людини та екологія отримують від цього користь. У рамках цієї концепції Zegna Baruffa переглядає та допрацьовує деякі виробничі вузли, а саме, впроваджує високотехнологічне обладнання для оптимізації споживання енергії та води. Рециркуляція води в агрегатах здійснюється за допомогою хіміко-фізичного процесу, проходить через внутрішні фільтри очищення стічних вод, і потрапляє назад у навколишнє середовище, хімічно чисте та придатне для пиття.
2015 рік. У липні цього року в колекції Pitti Immagine Filati представлено нову розробку H2DRYTM. Це унікальний спосіб обробки пряжі застосовується до деяких продуктів колекції Zegna Baruffa, особливо до дуже вишуканих видів вовни, отримуючи на виході пряжу з дуже високими експлуатаційними характеристиками з погляду простоти догляду, незмінності, повітропроникності та еластичності. Співпраця з Туринським університетом у галузі розробки та тестування дозволила отримати ідеальну пряжу для трикотажу з неперевершеним комфортом.
